Божевілля
Ой, чок, перечок! Чарочки легкі.
Хрін хоче з перцем випити смерті.
Ой, цок, перецок! Чобіток-каблучок.
Ей, сядь, не танцюй – ти чортючок!
По-чорному грають дуки і дудки.
Чимдуж виломують білі руки.
Хапають м’ясо і топлять шпик.
Тонуть у владі – живіт і шик.
Та пийте, забрюхуйте ситих панів.
Хвіст віслючий з їхніх скрабів.
Схопиться й мекне, і доки не здохне,
наше добро по світу розпорхне!
Їжте свій хліб, і чорта заріжте.
На шкурі хортячій кендюха ніжте.
Не все то козак, що має лошак.
Куме, давай, діставай сагайдак!
Буде нам сила, правда не гріх.
Упертий Омелько наївся і зліг.
Давай, піднімайсь, нарубаймо дровець.
Підкинемо вгору і був молодець.
Мартин та Одарочка – це ж Боже мій.
Кум і свояк вже шмайсер купив.
Не репне колода – сокира не тин,
Дідько Печений вже Мерса підбив.
Чи камінь у голову.
Чи камнем об голову.
Щаслива голота!
Живіє без сорому!
Ой, чок, перечок! Чарочки легкі.
Хрін з перцем хоче випити смерті.
Ой, цок, перецок! Чобіток-каблучок.
Ей, сядь, не танцюй – Ти дурачок!
---------------------------------------------------------
Загублена
Небезпечний потік на окремих миттєвостях часу
для відвертих мазків, це заява про неї…
Це з тобою можна говорити в ательє фотографа,
про гостроти нюансів, маючи враження з виставки Оха.
А що коїться з уявою, який дзвінкий слоган!
Мене пантрують звуки у жорнах!
На очах у міста я не можу
наздогнати тебе миттєвим поглядом.
І, не знайшовши звитяг розбишаки , я на межі,
кричу, як дурний, у відчаї, вслід усім літакам.
Чи дійсно видніється те, що вже похитнулося,
а чи розчинилося живописом, як дурницею.
Як мені вловити невблагано волаюче почуття
із швидкоплинної мінливості серця загубленого,
тепер я йду примарним, ефемерним від усіх «я»
до швидко-минущої ілюзорності «ЩИРОГО».
Геркулесе, я вичерпався у барвистому живописі,
я вже впав так низько, що проходжу крізь туман,
аж раптом навстіж переді мною непорушне місто
розступилася чарівним напором весни... омана.
Самсоне, зарадь мені сили, бо спалена молодість,
я дикий, втікаю від світу, в строкатих віршах мої сльози.
А безвість руйнується і синього квіту гордість,
я вже від минулого до майбутнього втратив надію.
-------------------------------------------
сМАЙЛИК-самогубець
небокраїв трісочку спалено
як востаннє в полум’ї пагіння
вже набридли мені ці запалення
навкруги все лукаве опалено
ти проходиш повз нестерпучого
трясеш руки під руки жебручого
та ще пак диким цвітом плакучого
все приборкуєш гук напиндючено
я жагучим у землю не в лізу
мої очі трясуться від сліз
цю ядучу тріскучу валізу
вигригочу в сугубому сні
на плече покладе мене баба
і розпустить жевлюччя свої
загуляє кигуча у барах
і пришиє кобилі мій хвіст
і запустить якось приречено
сон рябої кобили в голубочку
забариться з ковбаскою з печивом
наскубе ласогубочку в трубочку
наче вже мені років нівроку
десь в летючках стікають роки
і життя обривається збоку
і грішок від толок – навтьоки
знову лізу в зарок наче в душу
знати б звідки у мене пороблено
знати більше мені не дозволено
хай тікає бо я просто мушу
відцуратися соколів-байдиків
у мережі приборкавши голуба
мого голуба сизого погуба
щоб спіймати з усмішкою смайликів
-------------------------------------------------
малахітова сюїта
невістка креолка пахуча здоба
в очах краса – дзеркальна осмолка
повільно мене обіймає весна
багатоколірна ір'їста холка
млість розтікає цілунок в щоці
знеобачки слемніє волі сіянець
у череслі о-бля предавнє в оці
шельми єство збожеволілий танець
не приведи божество у литво
їй-бо до бажаних фоліо-долій
завосковіє біляве лочко
і тріщину неусвідомлену в мові
підсміює нечуй дорішні болі
і розкриває сміхом свербіння
соромить вагітна грішечки міста
в апломбах паломного нестерпіння
довгі ілюзії ранісінькі ночі
чістісінька кіса збирає бісер
обіруч заліснює зіронька очі
із рук ювелірних вібрує сузір'я
зринає бравіссімо у повітря
цокає тріскіт безліччю іскор
чітко окреслює темряви ім'я
сипле снігами білі пороки
зриває з рук вирлоокий ярунок
смокву холодну власної крові
ллє неочікувано клокання долі
гринджоли розмоклі в оливах голі
----------------------------------------------------
Клоун
Обносив я кліпси й окуляри,
ватажку продав усіх мутантів.
На бульварі в пацанячі чвари
я встрявав посеред спекулянтів.
Льодопад під маринадом листопада
панькав отаманів-корчмарів,
Лихоманка шурхотіла на пуантах,
лихварі боялись бунтарів.
Тато, я скуштую благодаті,
забушує банда фабрикантів,
задурю барчат у цій блокаді,
гандикап гігантів клоунади.
Зворушу комашок буфонаду,
розведу ватагу в аксельбантах,
закручу я дулю докторанту
під азарт атланта в бакенбардах.
Замахаю аспірантам білим шарфом,
окроплю парі з читцем псалтирі,
відпущу я душу, за цим кайфом,
Україну проспіваю на латині.
Аса, затанцюють арлекіни!
Задушу Вітчизни п’яне жречество.
Катаракта скотинячої гордині,
бо в грошах вже молодіє неуцтво.
Всіх коханок у розпусті звукорядом
ошелешу диким ренесансом.
Зажадаю наостанок для інсайду
зоосад з азартним реверансом.
Зашаруджу сіроманкам демократа,
щоб раділи клоунаді квартиранта.
Виклопочу в дурці бешкет дядька,
запишу співанку казнокрада.
В фоліантах, в словниках і в тропарях,
натрушу я дітям райських яблук.
Гарма-дарма на майдані з ліхтаря
бачу променад ажурних ядух.
Обкошу шматочок пустиря.
Окроплю нарцис «Літературки».
Прочитаю вголос Кобзаря.
Перетормошу усіх придурків.
Надкушу я вуха упирям.
І підніму тюрми на котурни.
Переворушу, передушу,
перепотрошу усе я здуру.
Перетормошу, пересмішу
всіх комедіантів-комерсантів,
я в ломбардах язикатим надкушу
золотий поп-арт лауреатів.
----------------------------------------------------
Зіркуля
Обчикрижені рубчики в кабаках.
Вальтонулася ріпа з вухами.
Наворочений пончик увесь на пантах
через край ллє на мене духами.
Аць сюда! Раздубльонка моя.
Лопне пузо твоє, я, готовий,
за атласний алюр, даруватись боргам.
Чо-ти, віски пудриш - фартовий.
Рута, цирк. Я на місці присох.
Який кльовий кімаж у кралечки.
Мій пропелер здря вживу не подох.
Я сьогодні кохаюсь у лялечки.
----------------------------------------------
однак навряд чи сполохи серця
виявляються найвиразніше в душі
цей чад мине зі смертельним ризиком
а її сила не зрадила серця
у скрутну хвилину
тепер у Мадонни з малим Ісусом
на руках джерело життя
а її сила не зрадила душі
у скрутну хвилину окрилила успіхом
А так змарнований талант
завзятих друзів
з невинних жертв
явила до кінця не скорене життя
однак навряд чи сполохи серця
виявляються найвиразніше в душі
------------------------------------------------
ДІВОГРАД
ой голопляста ой брокаста з дівограду
без айху сублімату й сурогату
плясує щастячком у шатах панібрата
яка же обожателька в каратах
лякає жанівська кабася яка ласка
безстрастя грають в шатах в акурат
з горбатеньким кирпатенька лай-казка
без штаненят безяснуватий бой-юннат
потай потенчата ричить в апасінатах
розпатлує поматерній ров-шмат
не підлягайсь на шпатись дво-близнятам
не жми крильчат в молодні груденят
зкужелелась у клекоті рефлексів
в апоплексіях перекликів кректала
після від запеклих кексів і біфштексів
ефектно і форелево гелгала
ой голопляста ой брокаста з дівограду
не жми крильчат в молодні груденят
--------------------------------------------------------
прикольчик мертвих півнів
ой дівко просторіко
досить спірити дико
твій лисий Піноккіно
вкрив віїїщем все Ріо
кліщ онімів на волі
спітнів мов стопир в полі
мов лисий коник долі
привіт мій свідок голий
злість вводить в шори цвіль
біль топить добрий хміль
запріла вся постіль
під заметіль крутіль
ти довго щось сьогодні
з тобою ходить модник
ти хочеш підколоти
ой смішно все та й годі
вйо хохмач чікі-пікі
мій шпок пінк-флойд для Віки
я - хлопчик з Коста-Ріки
одяг тебе в туніки
базікало із Сіті
висміював Гаїті
там джміль на губоцвіті
вколов очі Лоліті
один ти на одині
гріхо-горішний нині
на шляху невезінні
панчішник безуспішний
а ти інший не відсіль
ні тільки но я звідтіль
там рогом лізуть бідні
в мій мобіль - самовидний
двох голубів схімічив
ой плізоньки ой трішки
усмішка на афішці
багатої грішниці
там піпл під пофігістів
розкішно час періщить
озіїще у крові
вампірчиків зловіщих
а тих хто вийшов грітись
під понт у поліровці
прикольний поц пощирив
горілкою на водці
вміло таміли пили
до бистрокрилих орлів
з борідок товстолобих
від білих і до чорних
хойч їх король як білий
хойч ходить пішки голий
він чорний і упрілий
тубільно переспілий
--------------------------------------
ап-чхи!
ой ще гикнуть на грилячій шибениці
оці злітно-крутильні-рептилії
що за гріх дітлахів - ап-чхи! -
парять диво варильні ідилії
півтори спаршивілих хи-хи
регочильне кормило крутило
і на ста мотоциклах костиль
чує виклик – усепомилувальний
чому руки короткі коптильників
відкопилений бриль василечко
юродиво дражнить крипільників
і блудливе без гривень крилечко
супротивник коптить огривок
і вертляві перила й вудила
як служивих сновиг вериги
в україні усі щасливі
жилавіє плішивий рижик
ой на шибениці гидне грижа
нехай покидь з'їдає дзиглика
хай виштрикує прищик хижо
від утильних і прикрих знижок
має вилов голений щиголь
як сто щиглів отримав не кривлячись
преповнісіньке корму барило
ой помилуваний індиго
визрів пташкою на карнізі
ой ця сонячна низькість вітчизни
наловила принизливих іго
ой чумиза складської слобідки
у верф'ях від пругкої тітки
змалювала небо у схизмі
замісивши синьку в білизні
---------------------------------------------
Щоденник подільського віжа
Ой, стільки потужних вибухів сталося сьогодні в серці!
Вночі в столиці Вожілля теліпало дві сотні болів, війя бив в бубон.
Гойдали клуби чорного диму, що піднялися з різних частин Фіжиці,
включаючи район, де розташовується моя резиденція.
Позавчора отримав запрошення від первісного ядра Ломагирії.
Про це повідомив мені коментатор телеканалу «Коділля».
Ледь прочитав листа під тяжкі удари бубона і заклики до альянсу.
Скоро відбудеться мій таємний візит до кримської Юмагирії.
Я мав ціль викупити два об'єкти, в тому числі виконати операції,
розвідати таємний комплекс рудого Чафі - Камель-Азізія.
Щойно повідомили, що в моєму районі, за словами очевидців,
відбулося не менше п'яти вибухів, і зараз там все стоїть в руїнах.
Мені постійно надходить інформація про загиблих і поранених
в результаті нальоту гучних літаків на моє волаюче місто Фіжиця.
За вікопомними війнами на Побужжі залишаються в пам’яті вікна.
Свистить у вухах крик жертв і вирують в очах чорні клуби диму.
Знову розпочались нальоти, щонайменше, три людини вже немає.
Близько півсотні людей зникли під завалами військового госпіталю.
У ці години бомблять центральний масив, аж шибки з вікон вилітають.
Горять машини на вулицях і піднімаються чорні клуби диму.
Якийсь Лицар пояснив: військова операція в Фіжиці не є хрестовим походом.
Потім підкреслив, що в світі ще не було прикладів, коли народ країни,
який бажав свободи і демократії, втікав зі своєї Батьківщини
з-за надмірного насильства з боку своєї влади і керівництва.
Виконроби військової операції є цілком конкретні люди, тому і бомблять!
Викрутаси винищувачів такі, що від бурі бомб валяться бетонні будинки.
Щовечора чую заяви про те, що не постраждала жодна цивільна особа.
Навіть один валах додав, що всі, «хто заявляє зворотне, брешуть».
Зараз у передмісті знаходяться більше 70 тисяч біженців з Фіжиці,
всі вледь рятуються від бомбардувань , тікають від політичних перетворень.
У Конгресі США йде суперечка з приводу операції на моїй Батьківщині.
У Європейському Союзі чекають великих зисків від повалення влади.
-----------------------------------------------
Немає коментарів:
Дописати коментар