середу, 29 липня 2020 р.

ліроема ""Грішник"


Грішник


Ліроема 



                                         Вільний письменник - це справжній учений, який пропонує результати своїх                                        знань і плоди своїх досліджень; він приносить користь народу в усіх його                                           справах, охороняючи разом з тим благородство науки і честь літератури. Він                                       каже своє слово, хоча б воно і було під емоціями та  пристрастями простого                                          народу або входило в протиріччя особистих смаків і симпатій тих, хто стоїть                                       при  владі. Хто пише для майбутнього, той отримує належне цим разом,                                                  бо хто     пише для сьогоднішнього дня, про те не збережеться пам'ять в                                               майбутньому.
Ар-Рейхані

1. Невтішний

Невтішний, світе мій,
ти переміг злі флейти гойї.
Невтішний, світе мій,  
ти переміг всі сенси паранойї.
Невтішний, світе мій,  
ти переміг синів і сонцеликих.

І невеликий слід свій  ти десь  лишив.

Невтішний, світе мій,
ти вже пройшов скрізь ріки й віки.
Невтішний, світе мій,  
ти умолив дітей землі премогти себе.
І сотворив жертовні долі їм.
Теперечки їм свище степ
під кілірійський дзвін.
Невтішний, світе мій,
ти ще ведеш політ свій
в холодний  піт зірок зловісних.

І невеликий слід свій  ти десь  лишив.





2. Все гуде

Ух, друже, музе, будь-де струждеш,
все в тебе душу губе, муче, дрюче.
Уй-ую, чуть-де предчує тебе всує.
Тремчу геть, все гуде в цей день.

Мене не чує лунь, зберусь в цю клепку.
Через день перегребуть усю цю тугу.
Усе, уб’ють в тебе,- буде пусте й збуте.
Зум дуже жлує млумень й дуже ллє душу.

Чую здрючель мук в тебе круте терру.
Пре з тебе легку гебрею,  ще вдує в мене.
Душу перевдує в прескудне й лусне зле.

Спершу, несе з вуст збруднену згубу.
Тю,  перегрузете всю музу, з духу в бурю.
Через Чур-Буг скрехуртельнусь, геть здуру!

Не жде мене, все п’є чуйсте джмель,
вже друге тебе не любе, шельмує!
Утютьде, гурею, тут вже зве нелюбу,
геть унесе, геть, - в степу чув фуру.

Упущену з тебе згубу в треш
внесе, в цю гру, в флейту-мегеру,
скреслює   весь перекруч звуку,
геть-де, ще перенесете мене в муку.

Беру   третю теку мук Уру,
веду  чудную згубу з нею.
Є-єй, не в смереку мене,
здудьте, ще де-небудь удушусь.

Усь-де, це уб’ють пусту муру тут.




3. Горе

Темно-червоне хоре-кордоне, сокромне доме.
Олего-берлоге з тлом, з лотом,  хоромне горе.
Олексе-верлоге з млом, з гротом. Соромне боле.
Строге серце-чорне з ножем, з горем, з вором горде.
Ходе зле - солодке, безпомощне горе, поморем хорезне.

Солево-чорне море жевре, творе-могоре пройдошем.
Десь небо  торе зойк, то тремер,  воле, соте моє гойє.
Тоне сойємер, прокопе, не проще, повз броде, морозне.
Не зломе серпень моє, дороге поле,  чо, воно годне, - то степ-лоно!!!
Горе проходе пензлем в темне серце серед плевел, - потройє все колом.

Пройде бойове, горсенем, ожоєве воле, гойє,  сонце-волосе,
згорне слово моє,  тепло помре, сестро моє, войє,  втомо-стовпер,
степом-долом, болем ребер,  зможе голем,  огороде, ох, мелос, розгорне.
що тебе ще переборе трепет, бо  мене в Допорожне зве нове горе.
Вроне добром моє,  содомне добо, схолодле, порожнє пеклом.

Не хоче, бо втече, прокопе, бо, помре форевне пекло.
Вродо-серце-роще, сонме моє з лоном, в дворець йдемо.
Вроне, ось рве межове, злове чесно-долем все, сцено-дзвонем!
Почесне моє, мове-боле моє, - що це, вшосте гостем чосе тебе?
Чесно, чесно горнем верхом, по-в-сьоме, Боже, мокне цей хлопе.

Гроше просе в мене  долонцем, голе з дощем, хлопе, доле просте!
Ой, де ще пересмерте, ой, де ще смерде проторе, косте-окропе, -
негоме мене це подемне, переколе деко моє, покрове, моє крове!
Що, обремне чорте, що об'ємне хорте, зове, тебе, чхоморе в   сорокер.






4. Привид-поет

Приречений зв’язати ноги й руки,
щоб вийти в люди, відібрати слів.
Лечу, я - п’яний демагог, на муки.
Несу склероз злопам’ятних вузлів.

На краю прірви прикрашаю деко
палаючого живчика омани.
Врізаю  зоряність,  подвоюючи легко
красу і пантоміму злої кралі.  

Червоні, жовті, чорні і далекі
у мене батьківщини на без часі.  
Я підкупаю плагіатора Ребекки,
хай оживить нестерплу віщість маси.

Усі слова, що вийшли до дитини,
гонить у шию криком бузувір.
Дивись почуте, щоби біль вітчизни  
палав журавликами вирію повій.  

У досвід слів уходить віща сила.
Від неї чую  яблука  в саду.
З емоцій ненароджених безсила
плоть вірша,  ну, як відьма - на біду.  

Усе розумне – так, безмежна дурість.
Шанс розмовляти з совістю на чесність.      
Незаперечні духи, живі - тухлі,
якщо не віддзеркалюються в сенсі.

Не зникнуть вири вирію без віри.
Косметика галактик чого варта.
Межа осяйних душ не знає міри.
Світи обвила  ватра горе-ката.

Я блискавицями роздертий на слова.
Хіба, не  здатний? – Скільки в мені жертв!  
Я - неможливий, неосяжний з диво-лона!
Ніхто не знайде в’язня серед треб.

Я сонцем богообраний з очей.
Примарився у драмі, як потворність
у всіх гріхах окреслився з ночей.
Як - незбагненна духу неповторність!

Бажав і я побачити цей світ.
А визнав  світ у собі – переможцем.    
Цю круговерть гармоній-середин
достойних веселитись білим сонцем.

Лють потойбічних привидів пізнав.
Уповні бачив знаки транс-примар,
які передбачали  кров розправ  
надміру змучених розбуджених посвар.

Мені траплялось зріти свято гри,
вагань і дій у культах аргументів.
Я радо жив подобою землі
під афоризми  вічних сентиментів.  

Мене обурював підрядник маячні.
Мене повсюди ображали точки зору.
Тепер обіцяний ілюзією в сні
світ обездолити, розрізати покрову.

Герої  п’єдесталів, плазуни,
гидотні янголята віри й волі!
А  що ж я виграв?  Винність у джури.
Чому обліплений розправами недолі?

Життя в поразках – осягне мій крик!
Нестерпна теча,  що зотліє в себе.
Поміж малечі  мріяти вже звик
про Загадкове і Велике Серце.

Іронію обожнюю тепер.
Я  сам себе підніс у цю безвихідь.
Допоки мав речей, допоки  герць  
розвів мій край, все спокушає пихіть.

Бодай знайти єдиний острівець,
щоби без страху чарувати мрію  
про цінність тимчасових окрілець
первинних паростків заобрійного рію.

Кому, як не собі – я дух і щастя.
До чесноти в ілюзії Богів
мені байдуже, бо дитя нещастя,
йому так треба вирватись від злих.

Шукав я у словах своєї правди.
Пролазив у бравурність віршомазів.
Мої реалії ніким, нічим не звадить
на виявах падлючих фантомасів.

Духів вогняна  камарилья - демон
править ескорт вождів моїх істот.
Склепіння наді мною наче кредо
моєї доблесті ошуканий мій чорт.

Я над усе хотів іще пожити,
тремтіти   словом, звіреним у праці,
але застиг вогонь, що мав горіти.
Вивідувач душі - сили  найважчі!

Без винятку, одразу чую голос
відвертого, відкритого до світла.        
Моя снаго, віддай полям мій колос.
Мріє моя, скажи, де доля біла.

Лукаві вірять у світанки барвінкові.
Гіркі  шляхи мій дух ведуть у пекло.
Заціпило на зло смертям  у колі.
Обрій далеко дивиться, як смеркло.

Змішали білу сіль і чисту воду.
А смертники в безсмертниках цвітуть.    
Хто чинить опір  Господу до поту,
того шукають зараз і отут.

А час іде, - нікому не завада
вільно минути вічність в одну мить.
Я обираю мить життя у надрах.
Я вірю, що Господь мене простить.

5. Ідіоми війни

Дозволь, джіколе, цим хитрим словом
змінити твій дикий лик на новому цвинтарі.
Сизі криві пілони могил доповіли про гріх,
про діло кривд, що  непокоїть  бідних в голод.

Он, видко, цілі роздоли свіжих могил, - і тут твій
син в цей мирний офіціоз війни. Хоробний вир.
Ти, гойє, помітив переполох горобців, і що оттой,
Христос на хресті, стікає в тріскотні міст і сіл.

Побіліло крило з лихом при помочі сивіх дідів,
похоронних дощів, із доків, де чисті сторожі гробів,
Молодший хрещеник вирішив покласти посивілий
мокрий хліб поміж могил та прокадити офіри війни.

Ой, тіточко, он, видко  трійко домовин   стихійних
отроків війни, зриви жорстоко обійшлись від горілки.
Полізли ці сиві офіри в уяві жнив, розбіглись усі,
Вони, мов воли смерті, чогось довго гнили в Доні.

З Богом, - мої доньки, - нічого собі снопи, доки свої.
Сволочі війни, ви, вчора вбили моїх  хлопців,  вбивці.
Що ви, тітко, одні, тортури, - цей висить, інший сторчить,
на колодочці, проститись би, подивитись в гроби, на героїв.

Годі, падлюки війни, лічити горді очі, що боліють вночі.
Мої очі всі сліпі, - на полі хліби виспіли, нічого собі добро.
Жіночко, ви помітили, ось, кров на хресті, проти фізіономії.
О-ой, де мої сили? - як остогид Пилип під крик, -
Хто  вбив моїх, вісьмох, синів?

Піп уже доповів митрополитові,
що звільнив  усіх героїв від гріхів.
Вишкіл оси.  Про діло війни  до розірваних шкіл,
Не промовчіть,  діло  грімко, оттоді, млин розтрощити,
Є всі можливості, в окові житло. Опритомніли очі:
розпороті животи,  розбиті голови, тут одні ноги, -
ось, короткі ідіоми війни на ріллі, -
і  в кожній домовині сльози вдів.
А на всі боки, а на всі сторони незворотні сили,
Щой, ні, живого, - щоойхи, прожили ми, - кричали вдови,
як виходили…полонені сини в колодочці…  вліпили жах…
усіх героїв одразу поклали,  -а в очах - черстві  ідіоми війни.

6. Спілка баглаїв

Тримайсь кавардак на дарчій
крісла, аби випав вампір - наш ґарант.
Наш, ти грішник, гайдар і вандал,  
пан приписів, Владислав. А як? 
Якась там жажда пастки, - стрий-сплав, -
вискал ватаг, спіч-витівки! Аркаша!
Жах вистави паж-витія, - тиранія, -
вир, -сплав, - майдан втрат влади!

Ти бач, писар, яка вирва від виснаги? -
Викрали виплати за півжиття пана приписів!
Ай-да, сагайдак, вантаж цих винахідників.
А нас спас крик випавак, - ти сам на сам!
Висить на краватках зради ґарант!
Якась нарив-клятва і витрати вахлаїв.
Який в нас біплан для співпраці в
витвір-цивілізації - «Крах»?
А для хирлявих триплан для вирл-давак?
А для квіткарів, - ай, - для кварків?
На замараній мансандрі задавак
виник  винницький бар баглаїв.
А в Заспі, виск і кимвал спілки, там такий
Спас на манні, всі   спіймані випарки влади!

А які в нас пам’ятні хмарні атласи
зради для наших князів на бархаті?
Вахта з  лямами, із клінчами, - так давай з
вбивцями із тапками, благай наших варяг,
як під час наради на жарі, прям на Балі!

На малій західній річці - кайф,
там практика саг на пірсі.
Там, в заплаті наші багаті яхти.
Пікніки в плавнях.
А в бідній, нашій Тарасівці,
прапрабаби прах зачах.
А в напівживій Анастасівці
цілі напасті прапрадідів
на арт-карнавалах
братань валькірій.
Напівзігнилі свинячі зашари
напівдиких касандр мізяківських,
в плазах-пральнях, клави
в напівпідвалах Василеви,
з вільними піар-гайданами,
плай-прапорщицями ай, да!
Напряг зі зривами справ
в пітьмі Раївки та в Марганці.
Нашатир з пір’ями шарія  
та жваніями на кікс-мапі.
Яка шара з радісними
дзвінками із  Пінська, із Ірпіня,
із зв’язаними зрадниками
в Батьки, з нашими нациками,
з нащастя благими
нахальниками-кахлярами,
з рахманними наспіх
давальниками-махлярами.

Ратай-натискач, нарискавши  вдалі
мільярди гривнів, а таки наспів, накаявся,
Зізнався рахіт написів, - яка там, та настилка,
- гран-прі зради! - та  при якій владі нападки, -
п’яні п’явки карагачі викрали Гранд нації.
Начіпна рація в найми, Владислав, напатякав
їм якісь наміри, ранги-квадратики,
гарячі каратики, з аґави, нарізні
на катамарані  та бідні каси нарядів,
криві накачані м’язи шалави на пні
та м’які нападки в напливній вані в Савви.
Ті, закапіталили їй дах в барі та в Дакарі ґаразди.
А за лайф-час - карасі, -
які файні, з маками, - ач, як Китай!-
А як ти нас впізнав? -
Якісь ви цікаві випадки
архі-скреміння гадів.   
А ця, якась кисла макітра
в практиканта-ґаранта
з адміністрації талантів.
Якась біла міна та пика
з припарками акт-стійла з армії.

Вичитай їм ці алфавіти Гааги-влади,
аби зв’язалися  гільдії валькірій,
аби наш світ зради вибив
її в макітрі мікс жартів і гадин,
аби білими нитками вишились
шрифти цих галас-наказів, -
з гірляндами, - якісь дві гальки,
дві халявки, взяли гібрид на живіт,
і давай вмирати від мантії ґаранта,
аж, задрали грішників зі спілки баглаїв.
А та,  при якихсь братанах,
наших митців взяла на біс.
Так, ці їхні крилаті ґвалти,
з’їздилися і дали нам цілий
світ цитат, а як казилася
дивна кішка, аж, забігла назад.

А чи варті гріха письмаки
після граматики грішника?
А такі гігант-гримаси
та гикавка з ігрищах,
всі ці вибрані маки
на бадилі хамла,
ти, висій шляхами
їхні життя, та їхні фантазії,
аби, затаївши свій гріх
в казармі, з’їсти всіх тих раків.
Так, наша на мала східна
річка вдарилась в крам.
і мавпа заплигала на вилах,
бачиш, який в нас базар,
 а він зміг взяти їх під гриф,
грішників, в ісправників
замітати сліди, підбивати клинці
і забивати грильяж в бані.

Як під граціо-маразми, гризня,
він зміг накивати п’ятами?
Зміни, грач,  гнів лиця
на милість, брати, в бідній хаті.
Заграли дами в карти з ним,
а хвацькі нарізали хліба. Пий!!!
Яка рідка сила стала давати гривні
більшість фартів, ніж нам біднякам?
Їм вибили в цифрах їхні  бацили
та визрілих із влад баглаїв.


вівторок, 19 травня 2020 р.

Збірник акцент-поезії КШТАЛЬТ


Зміст
1.
Без тебе,  душе! ....................................................................................
4
2.
Облога Києва в 1240 році……………………………………………
7
3.
Грюнвальдська битва - 1410 року…………………………………
9
4.
Дієпривидники психічного  сказу ……………………………….
10
6.
Ковчег-бредень в Конго ………………………………………………
12
7.
Носій кодів ……………………………………………………………...
13
8.
Обрій Богородиці ………………………………………………………
14
9.
Пам’ять-SOS! ………………………………………………………….
15
10.
Під вирій ……………………………………………………………….
17
11.
Підйом після провалів ………………………………………………..
18
12.
Портрет наклепниці Ганни ……………………………………………
19
13.
Анафема ……………………………………………………………….
20
14.
Сага в Мапуту …………………………………………………………
22
15.
Мої сучасники ………………………………………………………….
23
16.
Історик, що легко бреше про все ………………………………………
24
17.
Автобум  у Вінниці …………………………………………………....
26




Сторінку підтримує:
автор
Вважайте, що у  віршах живуть  слова  творчого
народу  України.

Аудіо творів у виконанні автора
https://www.youtube.com/watch?v=nPcxKFvKPZM

Збірка абсурдних поезій. С. Негоди .Опудало.
https://ru.calameo.com/read/0050319912b3c8c5cdb20


Збірка бойової поезії 2016-2018 року. Просторіччя
https://ru.calameo.com/read/005031991e7a3226f4661

Збірка громадянської поезії 2019 року. Дозорче
https://ru.calameo.com/read/0050319919996061e249f

Збірка поезій групи "Лірики Т" 2010-2013 рр.
https://ru.calameo.com/read/004544877f2dc92a26710

Збірка інтим-поезій 2019 року. Флірт і флер
https://ru.calameo.com/read/00503199121aed3651541

Збірка  медитативної лірики 2016-2019 року. Жертвенне.
https://ru.calameo.com/read/0050319915890a4ae46b7

Збірка сонетів. 2019 рік
https://ru.calameo.com/read/0050319915231ec15ae40

Збірка афект-текстів  2020 року. Фоліант стрімера
https://ru.calameo.com/read/005031991b51d8f2f8a07

Збірка транс-текстів  2020 року. Золотайво
https://ru.calameo.com/read/005031991305b49ed9c57

Збірка треш-текстів 2020 року. Ореол.
https://ru.calameo.com/read/005031991439b9305d526

Збірка акцент-текстів 2020 року.  Кштальт
https://ru.calameo.com/read/005031991f5341ae358f0


Без тебе, душе!


Землетрусе, p'юнче, свій кеш
все перетрушуєш мене!
Устебне тебе будь-де,
пересуденуєш муертем,
вдруге не буде мук.
Скремлюшетремне круг,
зухмелює  мержух з дерев,
геть впудрене в суєту,
всю цю любу терру,
журмелем скуєштемшить
треш в жменьку-земельку.

Єш, де й зметеш себе, любе,
флюсе в мережу в фуглерку.
Е-ну-ну, дембельське буркувнув,
усешся, фужере, бургунде,
зюйдем  передумуєш себе.
Змеркнем деревцем, брусе.
Мене несе через терплюх,
через усю цю меблю-сцену,
зусемушнем  в цю квебекську
звучну зелену нутреху,
бебеху-нетрю-пекерю.

Скуплюєш всю цю суздереж.
Все здеруть леву в стерефуету,
вже всюшеться в твердю свентух,
збудетнем збурушнем, чуєш,
суттє-шем, змумжнем чечерку
в цю злу чердуш, в ружеть.

Студену «Кемелу» люблю,
курю тебе, жертвую в дюбель.
Знесу   требуху, зв'юрувшись,
скрешусь, без дзурху встелюсь,
в чудесну сюзерен-тремлю.

Журме, тебе, друже,
ємцюю зп'ючем в п’єсу,
мудрель убереже смутне,
пусте знехтує zoom-сюжет трутнем,
упертун-вертун перекруче, -
переємнуєм, куме,  pen-erste-фреску, -
втемну, все круше вщерть, республеш,
все звужеш спертух, згребеш  в герць.
Щелеп не буде, препудрене фуксе.
муштруйте жупель й решту людей.


Землетрусе, в'юнче,
втретє не буде стверджуєднуєм.
Нетрусень-перевчуйтень-мучень,
скуднем зжере зубень-велюр,
цю культурну губу-ветруш,
beut buve шлуне-тюшер. 

Терплю вже ж, шкуре,
передчуте всеж все,,
жуйле, перескручуйте мене.
Не перепожертвує хрест,
шкупертем серце
не себелюбем, -  зумем!
Будем, улюблене,
уз’єднуєм 
з бурею, з гушлем.
Суде, тут брехню ведуть, -
перевзуєте  всю честь,
жертвую юбер.

Гуйє, - цей струс пентрує крейсер.
Вуйє, - зрешту, десну перейдем  в пущу.
Суйє, - це штучне пересумує
в брюссельську легеню.
Згукуєш, мерзлюк, збуджуєш
буєм сейнер-превер.
Землетрус в усю руше.

Нужде-куце, знесе тебе,
друже, в труйну землю.
Студенту, тут вперше.
Легуртеште веселуне-лелече.
Хреленькель тебе ще центурне.
Геть душу бебушують,
чужру вузьку учтемують,
перемутують мене в грунт,
в гнюбруклем степу.

Руше сенсей цей лук з серфем,
впершу шпруює  узбереж.
Верше-муре змусе в денюще, -
в чутне  стремнусь з тюрем.
Теє, дешеве саке, теревенюсь.  
Звуть тут учукур,
не вернусь в ту тумбу,
зфрейлечусь трембубнем. 
Труднем змушую  трем
в курпелюсі ЦРУ й СБУ.
Лесю, требу щебечуть й мудре.
Люблю цей щем, лютерем,
гружественну ургу-брехню
у верхню душу зревену.


Облога Києва в 1240 році

Йойк. Стара Сова. Каланча на вартах вора.
Трясця його! Стрьомбайся. Натовп в крамаря.
Дрожак на базарах.  Град в жорствах балакух.
Башкара жорстка. Бабахай в хабарах.

Хльостай баняк байду.  Агармак. Махайся, банда,
чохрайся рогачами байдак. Озоряй. Малахай. 
Балалайка в мочарях. Напатякав  вайло накрай.
Прямо в байрак. На канавах капость. Ярмо-батай.

Ганьба. Огорожа.  Зграя татар.  Атака монгол.
Сторож загорлав: Тьма! Облога! Талалай. Драй.
Там тьма монгола. Прощак бовкай дзвонарям!
Гвалт. Аврал! Ворота на батогах. Мочар, дай вогня.

Дойда. Давай барахло. Воронка.  Солома!
Доваж татарва. Бабляйся тварь. Вогонь-коло.
Двай бапяк в тарахкалою Балясай. Марай сарай.
Ляск. Дряск.Там мала золотая тьма в драгвах.

Шворкай,  баяй. Балаган - в багатьох, та марно. 
Гамба нам. Звага ця марна. Господь! Змолоть!
Пробач нас даром. Рядно  давай. Махрай градом.
Мотай бабонька задом. Грязь. Вода. Колошмать.

Вождь роздав вчора страм вартам. А нам кабала. 
Каталажка драгомана. Доказ. Дрантя. Мокраль.
Крадькома огляд  його товара на конях. Вкрав!!!
Кашовар на ганок. Котляр ой, жара хожа. 

Марно  та всяко ганьба нам. Закарваш в облогах.
Достойна самоповага града. Падло в острог. 
Мотлох. Багно. Дядько ароматно смоляй.
Тарадайка якась зафоркалась на воротах.

Йолоп, там гавкання собак, свара громад.
Гробар з горном, то розор-орда над край на колясках.
Здавай нам доводом  гордого гострослова.
Домонтар горлань. Газда на жаргонах сама.

Батя посягавсь на самого князя. Щастя-доля.
Давай на шлях кодлай за барабаг.  Наддаток.
Там в гробах довкола патлата братва.
Йойк. Забава. Дотягалася. Кланяйся, одоробло.

Та чвалай, та тьопай. Старомодна шваль з града.
Там вся сторона колодязя на волах та колонах.
Осадно. Аврал, доктор тайкома вкрав достаток.
Шорстка дорога - гайда-гайда. Самоповага.

Шарпак в мохнатках.   Здогадався як покладь.
Князь Данько в пантофлях на коморах. Капость.
Щось надзьобав. Князь позавчора дав драла.
Конь Козак в кодолах. Ковбаня там. Кваша монгол.

Народ на щоках йойкав, в лаврах сховався корчмар.
Ланка з гаманом. Врода горлала на волохання. 
Ця квола гора надто коштовна для князя.
Столяр на ладшафтах, там потай для вождя.

Його робота - квача, запарна точка. Вподобав мазок.
Гасло на масках. На гаках клапоть-льохань. Заморока.
Краса сала в котляра. Його коняка знайома.
Огорожа. Паркан. Коханка кощава. Казан-чорта.

Оранда. Повар. Наша воля воскова - рахманна срамота...
Коршак з тавром. Якась своякова коханка в космаках.
Насолода. Лакомка. Самчно. Красота. Аморна.
Доглядач заждався в балках. Своя хата господа.

Взяла  щось нас воля на докорах, - оборона.
Така катастрофа ворожа за цього монгола.
Голова в космачах, як бочка  кашовара.
Шахрайство навколо. Воронок шахрая.

Точно, довкола града огород та дозорна орда, 
пособляй нам, сторожка втрачала басмача.
Обов’язково йшов коловорот на таранах,
а батько промовляв з молотка, знов талант.

В панорамах довгов’яза хоробра дратва,
Батя оглядавсь на слова. Зашквар. Дзявк. Задовбав.
То моя дорога чорна, то вона - прозора і добра.
Багатшай моя ковбаса - яка ж гостра зброя мас.

Чаполоч. Лавка. Шабля. Сполох-птах. Нащадок.
Роздягся догола до свого Бога. Нашорошся.
Нога вся в екземах. Волосся. На що ця болячка?
Наполягся, намазавсь, - ось наскок, постанова.

Одягавсь наостанок. Ой, пастка, - ой, вчасно.
Золота дорога з чортополохом. Орда готова.
Орда спроможна за нового ката до повстання.
Намовляв батрак, якась обмова в шатрах.

Нагло набрякла сволота в таратайках.
Якась нагайка-карбач. Бряжчання здаля.
Нагорода за здоров’я. Кров. Богомаз досаджав.
Ловко сполохав на щось. По шпалах. Лоботряс.

Лошак Аматор лопав подоб з вод. Напхався трав.

Грюнвальдська битва - 1410 року

Живучі люди у гурті зусиль, -
в рідню дідівську, - діткнись, -
ці з кількістю мінусів в стіні
білість світів здійми - зучив
у чужині злучилу днину відунів,
з тьми-тьмущі списів у висі.

Тут усі, - і чужі! - скільки ж існуючих
відбулих мрій  у дних львівських? -
Чи висліджу ці круті скругви.
Ти ж, куди ж, лучнику Сушник, -
чи твій будить, - усіх тут Львів?
Сильні слуги із сіл - ми всі лучники,
Димні із міст - ми всі стрільці.

Підкупність віри, крики
у стилі тимуридів, у піку
дисципліни й міцних укріпів,
зівсюди руських уділів,
ми встигнули  всі під виступ,
у різний зблиск, у свій глухий кут,
увійшли злі муштри у битву.

Від вибірних дивних гуситів
сміливих вдівців у Жижки,
зупинились тучі із  згиблими,
здібними, міцними, вірними
з військ успішних тимуринів,
з вибудівних тиврівщини,
з прихильників чингізидів.

Чи встиг сюди звук   внуків
тимуджинів? З диву будівль!
Їм, у злість купців і буднів
в цю прийшлу бійню,
їм гул від  зубів з тріумфів
філін звив живий стрій, -
тупі стріли прусів
зі  сліпучих духів
втрутились в рій духів.

Ні впину служби, йду в бій!
Підзжуривши  живучі душі,
в пунктирі духів зумів
від синів чути відгуки істини,
з уділів у свити у свищі
дружини з Вільщини.

Виркнув, змусив,
відкинув, зітнувсь,
З усіх віїв  привид-кумир
зустрів тюрків-куртимів,
і виринув з думки вій,
встиг виступити в бій,
і встиг припустити вниз,
знищити випливи всі.

Слух їхніх прихильників
тихих уній утих, встиг
і сюди дійти, зникнути
між білих русів
і більших русичів,
був би рудий сигізмунд,
у зузвід гріхів,
 вичикуючи
умілих сутички,
зумівши в ціну
увійти у вир діючих.

Від вирій-ключів змів сліди,
відбушись вслід успіхів
в бік лівиці із віщими
з-під примусів структури
військ виринув Вітовт
спустив спуск військ.
Із вигинів, з цих узвізин
вчинив скружин бій углиб.
Випурнувши із зумлинів,
збутчувши, відкинулись
руді лиси в стрій-ліліпутів.

Чиркнувши під вируб
у ліс,  в бік купців, у тій битві.
Гиркнув любо в мундир,
і видзюбнув любчику збутись.
Диркнув упир голубчику
сім кубів стріл із лісу.

Скурвчились гризуну душі,
здрібнівліли війтівці в битві.
З вітру вибіг вигук зі стріл,
він грубу силу щитів зітнув,
вискуб всі луги із пнів,
від здирщини  здримів.
Зуміючись змужнітись,
під вихід цій думці випили
цю гірку пілюлю 
ми зіпнули привітну зібудь.

Дикунську міміку кужлів.
Вість віри ізюбрівщини.
Цілющі були ви люди.
Живий тут був куліш.
Ти тут гуглиш кубриків:
Їхні гріхи  від духів-тулібів. 
Дивись. Чудні кличуть віщим
смільні присуди.
Ми були русичі мужні.

Ти плужників зустрів у битві.
Друже, підніму візу в Тулузу,
від Грюн-битви візьму німу
скупу пісню і по Дніпру піду.
Виписую  сиплі чутки
і пишу  стрункі  мудрі кпини.

У діткнуті трисудні дні, 
ці швидкі дріжджі з дурнів
йшли від цілунків рідних,
і під півмиски-куліш у вибір
звисклись їсти свій пісний хліб.
Під вищу стіну пік-ілюзії,
чи виживуть скрізь vіp-мрії
ці кручі, крути, смути, війї.

Живіть під фірчу звихлинь,
в думці білих   в мрії живих.
Юні і діди, всі були в мундирі,
ми йшли в бій. І пішли ми.
 Куди?

                        Дієпривидники   психічного  сказу

…сказібий, сказибий, сказїбий, сказубий, сказюбий, сказебий,
сказєбий, сказобий, сказьобий, сказабий, сказябий
сказівий, сказивий, сказївий, сказувий, сказювий, сказевий,
 сказєвий, сказовий, сказьовий, сказавий, сказявий
сказігий, сказигий, сказїгий, сказугий, сказюгий, сказегий,
сказєгий, сказогий, сказьогий, сказагий, сказягий
сказіґий, сказиґий, сказїґий сказуґий, сказюґий, сказеґий,
сказєґий, сказоґий, сказьоґий, сказаґий, сказяґий
сказідий, сказидий, сказїґий сказудий, сказюдий, сказедий,
сказєдий, сказодий, сказьодий, сказадий, сказядий
сказіжий, сказижий, сказїжий, сказужий, сказюжий, сказежий,
сказєжий, сказожий, сказьожий, сказажий, сказяжий
сказізий, сказизий, сказїзий, сказузий, сказюзий, сказезий,
сказєзий,  сказозий, сказьозий, сказазий, сказязий
сказікий, сказикий, сказїкий, сказукий, сказюкий, сказекий,
 сказєкий, сказокий, сказьокий, сказакий, сказякий
сказілий, сказилий, сказїлий,  сказулий, сказюлий, сказелий,
сказєлий, сказолий, сказьолий, сказалий, сказялий
сказімий, сказимий, сказїмий,  сказумий, сказюмий, сказемий,
сказємий, сказомий, сказьомий, сказамий, сказямий
сказіний,  сказиний,  сказїний, сказуний,  сказюний, сказений,
 сказєний, сказоний, сказьоний, сказаний, сказяний,
сказіпий,  сказипий,  сказїпий, сказупий,  сказюпий, сказепий, 
сказєпий, сказопий, сказьопий, сказапий, сказяпий,
сказірий,  сказирий,  сказїрий, сказурий,  сказюрий, сказерий, 
сказєрий, сказорий, сказьорий, сказарий, сказярий,
сказісий,  сказисий,  сказїсий, сказусий,  сказюсий, сказесий,
 сказєсий, сказосий, сказьосий, сказасий, сказясий,
сказітий, сказитий, сказїтий, сказутий, сказютий, сказетий, 
сказєтий, сказотий, сказьотий, сказатий, сказятий,
сказіфий,  сказифий,  сказїфий, сказуфий,  сказюфий, сказефий, 
сказєфий, сказофий, сказьофий, сказафий, сказяфий,
сказіхий,  сказихий,  сказїхий, сказухий,  сказюхий, сказехий, 
сказєхий, сказохий, сказьохий, сказахий, сказяхий,
сказіций,  сказиций,  сказїций, сказуций,  сказюций, сказеций,
 сказєций, сказоций, сказьоций, сказаций, сказяций,
сказічий, сказичий, сказїчий,  сказучий,  сказючий,  сказечий,
сказєчий, сказочий,  сказьочий, сказачий, сказячий, 
сказіший,  сказиший,  сказїший, сказуший,  сказюший, сказеший, 
сказєший, сказоший, сказьоший, сказаший, сказярий,
сказіщий,  сказищий, сказїщий  сказущий,  сказющий,  сказещий, 
сказощий,  скаьоущий,  сказащий,  сказящий…

Ковчег-бредень в Конго

Серж, пеленгом попередь Птолемеїв,
що оцей трофей подейкових смертей
недожде верховно-сеймових спостережень.
По-перше, двогеймові флейти Конго
з лакейським хором дрейфують рейсом.
По-друге, крейцеровий порт-кодетж
з неперейдених чвертей продано.
Гейбо, його понтодормез  йолопне. 
Соловейко, з бентежних веселок.
Ще ж бо, цей довжезний лежень-менестрель
десь геодезне за шведо-фельд’єгером,
- аж, он-де, скрес з бонобом в Конго.

Перед носом обернувся вогнем
з оптом прощез в ендемі Прометей.
Плебейський цей флот орфеїв в Конго,
що без квот не вхопе всього гречного,
просторого Конго з коропом,з сомом.
Недобого, кремезе, поперек ледве бо злове
щей конголезьку черевоногу форель.
Оєвропеєне Родезко, ще де-не-де в Конго